Роберт Гайнлайн. Двері в літо.

 З цієї книги бере свій початок історія роботів-пилососів. Звісно, для того щоб сконструювати і вивести на ринок, те що придумав Хайнлайн в 1956-му році знадобилось не 20 років, а більше 50-ти, та й зараз роботи-пилососи не такі вже й вправні як “Покоївка”: не оббиває “лобом” кожен поріг і взагалі кожну перешкоду - і вже добре. Як дуже влучно помітив автор: до речей які допомагають нам по-господарству черга приходить останньою. Машина на автопілоті вже може відносно безпечно доставити вас з пункту А в пункт B, а от винести сміття все ще нема кому.

“Двері в літо” - це така собі “інженерна казка” - зі своїми принцами, принцесами, лиходіями, вірними друзями і чудесами. Але оскільки казка інженерна, то чудеса походять зі світу науки, лиходії - зі світу бізнесу, а найкращий друг - кіт-алкоголік (ок-ок, Імбирне Пиво - це не алкогольний напій, містить алкоголю приблизно стільки ж скільки квас). Як усяка казка: вона світла, добра, і насичена відчуттям того що в решті-решт буде happy end; ну і трохи іронії, кляті інженери, що зробиш.

Переклад мені не дуже сподобався. Таке враження що перекладачку не влаштовував оригінальний текст, і вона вирішила додати туди трохи “від себе”. Не може ж все бути настільки простим (але це казка, розказана інженером, а не доктором філології, може).

Наприклад:

“I was complaining to the bartender about the air conditioning–it was turned too high and we were all going to catch cold. ‘No matter,’ he assured me. ‘You won’t feel it when you’re asleep. Sleep . . . sleep . . . soup of the evening, beautiful sleep.’ He had Belle’s face.”

“Я скаржився бармену на кондиціонер - мовляв, нащо так накручувати потужність, ми ж усі тут застудимося.

- Байдуже, - заспокоював мене цей чолов’яга. - Ви геть не відчуватимете, коли прийде сон. Сон, сон… Ох же й смачний черепаховий суп, ах, який суп, страх, який сон… - У бармена чомусь було обличчя Бель.”

“мовляв…” - просто щоб було красівше, “чолов’яга” - це не просто “він”, це додає “йому” досить специфічних рис, яких тут нема, “геть не відчуватимете” - “геть..” - просто щоб було красівше, підсилює ефект додатково (в оригіналі повинно було б бути “You won’t feel it at all” щоб в перекладі було “геть”) , “у бармена чомусь” - там нема “чомусь”, там нема здивування, там є тільки суха констатація факту.

І так далі, це випадковий приклад, але воно майже все таке. Не дуже розумію навіщо було додавати додаткових відтінків, в оригінальний, досить сухий, текст.