Як на мене тут прям сильно проступають вайби “Ста років самотності” і Макондо. Звичайно, замість магічності тут скоріше присутні краплини альтернативної історії, але поетичність, химерність, ірреальність - все на місці.
Історія будується на тому, що після Другої Світової Війни союзники вирішують не відбудовувати Німеччину, а, навпаки, загнати все що залишилося в камʼяну добу. Конфіскується техніка, розбираються залізниці, заводи, електростанції, все повертається до ручної праці доіндустріальної доби.
В принципі якщо ви з України і читаєте це після повномасштабного вторгнення, і можете уявити що події відбуваються не десь в Альпах, а десь за Уралом, то історія набуває більш яскравих кольорів. Звичайно, автор-німець, був би не проти щоб ви поспівчували героям, вони може теж трохи люди, і якось “всьо нє так однозначно”. Але якщо не гратися в цю гру, і не давати співчуттю себе намахати, то все виглядає напрочуд логічним. Ні, не люди, ні не сильно нелогічно страждають, ні не покаялись, і навіть їх діти не сильно від них відрізняються. І навіть фінал є досить закономірним.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар