В мене не було великих сподівань на цю книгу: перша частина мені не сподобалась, і другу я б навіть не думав купляти, якби її в мене вже не було. Обидві книги - непогані прикраси для смітника, друга ще гірша за першу. Загальне враження: “це була б непогана історія, якби…”, але “якби” не сталося.
Суто теоретично, це така собі СтарТрек-like історія, в постапокаліптичному світі, де головні герої подорожуючи цим світом, зустрічають мікро-соціуми виживших, потрапляють з ними в якісь халепи, і “розумники” або ж просто автор через своє “божественне втручання” всіх рятують. Ну і в кінці сезону битва з фінальним босом.
Але, на відміну від СтарТреку, всі ці мікро-соціуми людей і тварин цілком одноманітні, з однаковою “вождиською” формою самоорганізації, і відрізняє їх тільки те чи вони “погані” у ставлені до головних героїв, чи не дуже погані; ну і відповідно автор не дуже занурюється в те як і чому склалося це суспільство і його правила. Трошки там, трошки тут, та і все. Так само як і самі пригоди героїв: щось сталось, якось порєшали, 1-2 сторінки, йдемо далі. Без подробиць. Ну тобто фантастично-пригодницька складова цього фантастичного, якщо вірити анотації, роману ніяка. Це десь третина всієї книги.
Ще третина - це випадкові статті про факти з історії людства з місцевої Вікіпедії. Згадується у тексті щур на ім’я Тамерлан, і далі буде глава з короткою історичною довідкою. У першій книзі це подавалось як історія людства з точки зору котів: їм то поклонялися, то намагалися знищити, тут автор вирішив не паритись і просто робити короткі енциклопедичні вставки. Іноді “художня” глава ілюструє явище про яке розказано в енциклопедичній, іноді енциклопедична - просто довідка, читачі ж тупі, і не можуть загуглити, якщо щось не знають. Коти гуглять усю книгу, у пост-апокаліптичному світі, в якому як не дивно продовжує існувати і інтернет, і гугл, а читачі тупі, і нічого загуглити не можуть.
Ну і, звичайно, ще третина книги - це “філософські” роздуми головної героїні, і оскільки велика частина цих роздумів присвячена сексу, то відповідно маємо ще й трохи котячого порно. Далеко від першої книги ці роздуми не пішли, це все ще цитати від Джейсона Стетхема в фейсбуці, рівня “не треба відкладати на завтра те що можна зʼїсти сьогодні”. Сама героїня: це абсолютне кліше на “тупу блондинку”, яка нічого путнього не робить, час від часу стає причиною проблем, часто намагається вирішити проблеми за допомогою сексу, і в той же час приписує собі заслуги всіх інших, - і це не стьоб чи іронія, скоріше щось дуже недоречне.
В принципі це могла б бути цікава фантастично пригодницька історія, могло б бути дослідження про взаємодію різних форм суспільного устрою в пост-апокаліптичного світі, це могла б бути цікава сатира на сучасний світ, і ще багато чого могло б бути. Але від цього всього урвали декілька шматків, якось перемішали в тексті, і нічого з цього не вийшло. Хоча ні, дещо вийшло: якщо ви любите задумливо гортати сторінки, підкреслювати вумні думки чи “красиві вислови” і обклеювати це все стікерами - от тут прям дофіга цього. Можна розмалювати кожну сторінку.
Якщо уявити книгу як дорогу, ви їдете, милуєтесь краєвидами, цікаві будиночки, люди, поля, ліси, і тут.. бац, машину тряхнуло, зненацька налетіли на глибоку яму/думку, треба обгородити яму прапорцями, щоб запамʼятати і іншим розповісти… то тут, ви їдете по дорозі яку давно не ремонтували, яка вся вкрита дрібними ямами, і вас від цих ям увесь час трясе. Це скоріше бісить, починаєш турбуватись за машину, і якось вже не сильно звертаєш увагу на всі ці дерева, квіточки і будиночки навкруги.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар