Неоднозначні враження. Здебільшого позитивні, але розсипані по дуже довгій шкалі позитиву. Від “ок, один раз я це якось домучу" до “не шедевр, але прикольно”.
В мене було очікування що це буде Єльський Університет і магія, а виявилося що не зовсім так. Університет дійсно присутній, але трохи “фончиком”. Дії могли б відбуватись в будь якій іншій закритій громаді - це нічого б особливо не змінило. Фактично з двох основних функцій університету: освіти і досліджень тут не проявляється жодна і жодна не має великого впливу ні на що. Пролазить лише “університет, як засіб встановлення звʼязків, які будуть мати вплив на все подальше життя і карʼєру”, все інше подане як “ну там студенти, гуртожитки, студентське життя.. ви самі про все це знаєте, що я буду довго розводитись”.
Магія також ніби присутня, і також скоріше як “.. ну там магія, чаклують, варять зілля, все як у всіх”. Хоча основний сюжет напряму завʼязаний на основи які дають “магічному світу” можливість існувати, якогось системного опису цього світу нема, через те що основна інформація про “магічний світ” подана з думок головної героїні, яка очевидно не схильна до якихось системних роздумів. І це поступово трансформується просто в те що головна роль магії - затуляти сюжетні діри. “Це зробити не можливо” - “Пффф для цього є магія” - “Ооо, тут настільки сильна магія?” - “Ну не те щоб сильна, але от тут взагалі без проблем, може трохи повоняє гнилим листям” - і так декілька раз в різних ситуаціях. Основних правил: що зя, шо нізя і яка цьому ціна так і не стає зрозуміло.
Що ж тоді є, якщо університет і магія мають другорядні ролі? Є містичний трилер/детектив, з купою флешбеків, трилерна частина якого будується в основному на аудіо-візуальних ефектах. Був би непоганий серіал з елементами жахастика. Ефекти присутні щоб читач не заснув поки буде пробиратись через купу флешбеків - трохи допомагає.
Флешбеки власне не особливо відрізняються від того як прописані університет чи магія: героїня - наркоманка з Лос-Анжелесу: “ну ви знаєте як там в Лос-Анжелесі у наркоманів, що я буду довго розводитись”, герой - багатий хлопчина який розісрався з батьками: “ви ж знаєте які вони багаті хлопці що сруться з батьками, … що ж я буду от тут довго…”. Теоретично воно б мало “залучити” читача в історію, зблизити з героями, змусити співпереживати, але якось не діє.
Кінець зводить все до купи, як і повинно було б бути, тут все логічно, нема питань.. звичайно якщо у вас вистачить терпіння продертися через перші 200-300 сторінок.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар