Антиутопія. Орвелоподібна (чи навпаки, бо “Каллокаїн” вийшов раніше на 8 років). Не настільки драматична як “1984” або “Ми”. Тобто “антиутопічний” світ не менш жорсткий, але, на відміну Орвела чи Замятіна, Карін Боє не доводить ситуацію до крайньої межі, не намагається досліджувати екстремальні форми в екстремальному сеттінгу. Тому цю книгу майже ніколи не побачиш в списку антиутопій: вона не погана, але нічого нового в ній нема, а те що є розкрите достатньо посередньо.
Єдине що: спіймав себе на думці що тепер при описі тоталітарного суспільства шукаєш не історичні паралелі, а думаєш “цікаво, а наскільки довго від нас до них”, тут скоріше в контексті доведення до абсолюту якихось речей, які суспільство може вважати (і цілком справедливо) корисними чи раціональними. Умовно: попередження злочинності - ніби то і ок, камери відеонагляду на вулиці - ніби то і ок, відеонагляд на підприємствах - ніби то і ок, відеонагляд в домівках - також буває, а тут вже один крок від “буває” до “обовʼязково” і давайте приєднаємо це до центральної поліційної системи, де бравий штучний інтелект.. ups, тоталітарне суспільство :)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар