Такий собі Мойсей Герцог усамітнюється в глушині в дивному стані свідомості і починає генерувати купу листів друзям, знайомим, відомим особам, і мертвим, і живим, і ненародженим (ок, ненароджених не було, фантазії не вистачило). Замануха на початку виглядає досить цікаво, але на те воно й замануха.
Насправді все трохи більш тривіально: єврейський хлопчик, сорок сім рочків, переживає розлучення з другою вже дружиною, і слідом за дружиною на волю попросилися орди тарганів в голові пацієнта. Хлопчик думав що дружина - то така безмовна і безкоштовна служниця, яка повинна у всьому догоджати пану, не цурався подружньої зради, і дуже сильно офігів коли дружина його кинула на гроші і зрадила з найкращим другом. Отакий от крах традиційних консервативних цінностей на старості років. Ги-ги-ги.
В той же час хлопчик так би мовити інтелектуал, еницклопедія в голові, викладає численні поради в епістолярному жанрі людям усього світу з приводу того як їм треба було б жити, але навіть з собою до пуття розібратись не може, бо ото все - пусте базікання, загорнуте по-розумному.
І це я тут над хлопчиком знущаюсь. А там то все неіронічно, камерно, сурьйозно.
До того ж: єврейська громада з якої хлопчик походить - мігранти з Санкт-Петербургу, і книга почасти переповнена отою от ”біло-іммігрантською” тоскою за Росією Толстого, з лакеями і французькими булками. Гидота, причому доволі нелогічна, бо вони ніякі не білі іммігранти і з тієї самої Росії Толстого їх виперли ногою під зад.
Я можу здогадатися що в цій книзі може подобатися, але як на мій плебейській смак: це - стилістично бездоганна хєрня.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар