На початку книги є така картина: первісні люди всаджуються спати, в центрі - вождь, по краях - ті кого не жалко, посередині - всі інші. Вогонь ще не приручили, тому коли місяця нема - темнота абсолютна. Навколо, в лісі блукають голодні хижаки. Якщо люди вчасно не почують і не відлякають, хижаки хватають тих хто скраю і… у великих котів буде вечеря, а племʼя на ранок недорахується одного чи декількох членів. Історія доволі жорстока, але у Єнсена вона звучить доволі лагідно. Чи, можливо, навпаки: у доволі лагідній оповіді жорстокі моменти які час від часу стрімко з’являються і майже блискавично завершуються відчуваються доволі специфічно.
В дечому подібна парадоксальна особливість стосується і описів: вони є, їх доволі багато, вони доволі скупі, але в то й же час дозволяють дуже чітко уявити картинки які змальовує автор. Ну тобто якщо в кущах соловейко тьох-тьох-тьох, то далі не буде опису соловейка на три сторінки: дзьобика, очей, кожної пір’їни від голови до хвоста, того як з листочка повільно стікає на нього крапелька роси, він настовбурчує пір’я і знову про кожну пір’їну у новому так би мовити ракурсі. Нічого такого. Інформація буде подана “необхідно і достатньо” для того щоб уявити де той самий соловейко сидить, що робить і чому про нього взагалі загадали, без надмірного фанатизму.
Самі розповіді - такі собі вікінгсько-біблійні легенди про первісних людей (я так розумію це перші дві частини великого циклу, сподіваюсь перекладуть і наступні). Не перше шо я читав на цю тему, і з такими історіями у мене якось дивно виходить: суто теоретично, якщо запитати, то я скоріш за все скажу що мене мало приваблюють настільки далекі часи, хоча коли починаю читати - то прям цікаво. Тут є особлива форма інтриги, коли ти в принципі знаєш що має відбутися: вогонь, палиця-копачка, колесо, etc, etc, і ти чекаєш не що станеться, а як, і Єнсен прям нормально так цією інтригою маніпулює. Ну тобто сидиш думаєш: чувак, тобі б вдягитися або вогонь добути, а краще і те і інше, бо ти голий бігаєш по лісу, а надворі мінус, все замерзає. А він все бігає й бігає, йому все гірше й гірше, поки..
Прям прикольно. Сподобалось.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар